Final Fantasy VIII

Final Fantasy VIII
Розробник	Square
Видавець	Square (Японія) Square EA (США) SCE Europe (Європа/Австралія)
Дистриб'ютор	Eidos Interactive, Steam, Humble Store, Google Play, App Store і PlayStation Store
Жанр(и)	jRPG
Платформа	PC/Windows, PlayStation
Дата випуску	11 лютого, 1999 (Японія) 7 вересня, 1999 ("Північна Америка) 27 жовтня, 1999 (Європа)
Режим гри	однокористувацька гра
Мова	англійська, французька, італійська, німецька і іспанська
Вік. обмеження	ACB: M — Mature CERO: B — Ages 12 and up 11 + ESRB: Teend  PEGI: PEGI 16 USK: USK 12 OFLC: M15 +
Творці
Продюсер	Shinji Hashimotod
Режисер(и)	Yoshinori Kitased
Ігродизайнер(и)	Есінорі Кітасе
Композитор(и)	Нобуо Уемацуd
Технічні деталі
Носій	4 × CD-ROM на PlayStation, 5 × CD-ROM на PC
Final Fantasy
Попередня гра	Final Fantasy VII
Наступна гра	Final Fantasy IX
Офіційний сайт​(англ.)
Final Fantasy VIII у Вікісховищі

Final Fantasy VIII (яп. ファイナル ファンタジー VIII, файнару фантадзі: ейто) — японська рольова відеогра, розроблена і видана компанією Square Soft (нині Square Enix), восьма частина ігрової серії Final Fantasy. Це друга гра серії, призначена для ігрової приставки PlayStation і перша, в якій систематично реалізовані реалістичні пропорції тіл персонажів. Крім того, розробники вперше відмовилися від використання очок магії (MP) для заклинань. Версія для PlayStation була випущена в 1999 році, а в 2000-му Final Fantasy VIII була портована на персональний комп'ютер на базі Microsoft Windows.

Через тридцять місяців після виходу гри в 1999 році продажі досягли $ 50 мільйонів USD.

Ігровий процес

Основні елементи ігрового процесу Final Fantasy VIII успадковані від гри-попередниці Final Fantasy VII, де всі дії умовно поділялися на три відокремлених режими: подорож по карті світу, дослідження локацій і участь у боях. Карта світу відображається в тривимірній графіці, на неї схематично нанесені локації, рельєф, рослинність та інші топографічні особливості. Персонажі пересуваються по карті пішки, на машині, поїздом, верхи на чокобо або ж всередині повітряного корабля. Локації являють собою двомірні пререндерні зображення різних місць, таких, наприклад, як міста і печери, на них присутні деякі об'єкти і неігрові персонажі, з якими герої взаємодіють у процесі проходження гри. Коли керовані гравцем герої зустрічаються з ворогом, відбуваються битви, які так само як і карта світу повністю тривимірні. Під час боїв ігрові персонажі протистоять певним керованим комп'ютером ворогам, ходи здійснюються відповідно до системи «битви в реальному часі» (англ. Active Time Battle), вперше застосованої ще в Final Fantasy IV. Перемагає, за винятком декількох випадків, та сторона, якій раніше вдається забрати всі життєві очки опонентів (монстрів або інших персонажів). Інтерфейс в цілому залишився незмінним, управління здійснюється за допомогою ігрового меню з дизайном, запозиченим з попередніх частин серії. Істотною відмінністю від Final Fantasy VII стало повна відсутність системи екіпірованих зброї та обладунків — замість них з'явилася так звана «система прив'язок» (англ. Junction System).

Система прив'язок

Для Final Fantasy VIII Хіроюкі Іто ^{[джерело?]} розробив нову бойову систему, в основу якої лягло використання величезних призовних монстрів (англ. summoned monsters), званих «Вартовими» (англ. Guardian Forces або скорочено GF). Гравець «прив'язує» певних Вартових до конкретних героїв, і ті отримують різні вміння (в тому числі і можливість закликати цих істот під час бою), а також приріст до базових характеристик (сила, захист, швидкість і т. д.). Якщо в попередніх іграх Final Fantasy використання магії було обмежено магічними очками, то тепер заклинання обчислюються в зарядах, які отримують перемогами над монстрами чи покупкою (кожен герой може мати по 100 заклинань одного виду). При цьому функції магії не обмежуються тільки лише чаклунством під час битв — за допомогою Вартових заклинання можуть бути «прив'язані» до героїв з метою збільшення персональних показників і появи додаткових ефектів. Наприклад, якщо «прив'язати» магію вогню до атаки персонажа, то звичайний удар мечем крім фізичних пошкоджень буде завдавати ворогові ще і пошкодження вогнем. Вартові в ході гри отримують досвід і вивчають різні вміння. Різноманітність та гнучкість системи прив'язок спонукає різними способами розподіляти Вартових між персонажами в пошуках найкращої комбінації здібностей, по-друге, розподіляти між цими здібностями наявну магію, і, по-третє, вибирати, які з отриманих умінь будуть застосовуватися в бою (тобто вибудовувати бойову тактику). Крім того, інтересу геймплею додає сама необхідність шукати нових Вартових в ході гри і розвивати їх.

Над зовнішньому виглядом зберігачів працював головний дизайнер персонажів гри Тецуо Номура ^{[джерело?]}, він вирішив, що вони повинні бути унікальними чарівними створіннями, без одягу і яких-небудь інших людських атрибутів. При цьому йому не хотілося, щоб вони вийшли схожими на звичайних монстрів, тому створення концептуальних малюнків забрало в нього дуже багато часу та сил. Першим створеним зберігачем став Левіафан, будучи включеним у демонстраційну версію гри, він удостоївся виключно позитивних відгуків, і, як наслідок, інших Номура продовжив малювати в тому ж ключі. Вартові замістили собою систему екіпіровки, з предметів обмундирування залишилося тільки зброя, яка перебуває у персонажів протягом всієї гри, і в процесі вона може бути лише вдосконалена, але не замінена іншою. Від різних модифікацій зброї залежать її сила, зовнішній вигляд та «ліміти».

Ліміти

Так само як і в сьомий частини серії, у восьмий кожен персонаж має так званими «лімітами» («прорив межі» англ. Limit Break або «особливий прийом» яп. 特殊 技 токусю вадза) — це унікальний для кожного героя стан, при якому він здатний завдавати надзвичайно потужні атаки. На відміну від Final Fantasy VII подібний стан не залежить від кількості отриманої шкоди і настає при досягненні персонажем критичного рівня здоров'я. Схожа система існувала ще в Final Fantasy VI, там стан ліміту теж виникав, залежно від залишку життєвих очок героя. У разі необхідності гравець за допомогою магії Aura може викликати ліміт штучно, а противники, у свою чергу, спеціальними заклинаннями можуть позбавити персонажа можливості використовувати ліміт. Вперше в серії процес виконання лімітів був наділений інтерактивними елементами — під час перебігу деяких прийомів потрібно натискати певні кнопки геймпада, при цьому ефективність безпосередньо залежить від реакції та вправності гравця.

Ігровий світ

Сетинг

Всі події Final Fantasy VIII відбуваються в рамках вигаданого світу, на якійсь безіменній планеті з єдиним природним супутником. Сушу на планеті утворюють, головним чином, два континенти: Естар (англ. Esthar) — східну півкулю, Галбадія (англ. Galbadia) — західну, і велика частина гральних локацій розташовується саме на їх території. Недалеко від північного полюса є арктичний регіон Траба (англ. Trabia), в центральній частині — невеликий континент Баламб (англ. Balamb), а ближче до півдня — безлюдний острівної архіпелаг Сентро (англ. Centra). Цікавою особливістю ігрового світу виступає незвичайне природне явище, так званий «місячний плач» (англ. Lunar Cry), в ході якого монстри, що живуть на місяці, збираються в цільну масу і безперервним потоком падають на поверхню планети. Місячний плач трапляється один раз на тисячу років, і під час минулого його пришестя була знищена ціла цивілізація.

Концепція ігрового світу розроблялася геймдизайнером Есінорі Кітасе, він запропонував художникам створити якомога реалістичнішу атмосферу, одночасно з цим не позбавлену фентезійності. Головна установка свідчила, що світ повинен стати «сумішшю майбутнього, реального життя і фантазії». За основу дизайну бралися архітектура Стародавнього Єгипту і Стародавньої Греції, а також французьке місто Париж і деякі елементи цивілізації мая. Крім того, велика увага приділялася різним історичним фракціям і древнім культурним товариствам, деякі елементи яких розробниками були перенесені в гру. В інтерв'ю журналу Famitsu художній керівник проекту Юсуке Наор зазначив, що їхня команда займається створенням «яскравої, світлої Final Fantasy». Довелося повністю відмовитися від атмосфери попередньої гри, в якій «світло лише зрідка пробивалося крізь темряву». Розробники прийшли до цієї ідеї на досить ранньому етапі виробництва, рішення далося легко, тому що до цього всі вони вже не раз працювали разом і розуміли один одного буквально з півслова.

Сюжет

Скволл і Сейфер, кадети в елітні солдати SeeD, тренуються біля своєї школи, Баламбського Саду, завдаючи один одному шрамів. Тим часом Республіка Галбадія вторгається в герцогство Доллет, змушуючи Доллет найняти солдатів SeeD. Школа використовує доручену місію як випускний іспит для своїх кадетів. При допомозі свого інструктора, Квістіса, Скволл успішно починає місію та об'єднується з Сейфером та Зеллом. Сейфер не виконує наказів і покидає свій загін, тому його замінює Селфі. SeeD зупиняє наступ галбадіанців, у результаті Скволл, Зелл і Селфі складають іспит, а Сейфер — ні. Під час випускного вечора Скволл зустрічає Ріноа, протилежну йому за характером. Коли його разом з Зеллом і Селфі призначають допомогти опору в окупованому галбадіанцями Лісбері, Скволл дізнається, що за нещодавніми воєнними діями Галбадії стоїть чаклунка Едеа. За наказом Гардена, Скволл та його товариші, до яких приєдналися Ріноа, Квістіс та Ірвін, намагаються вбити Едею. При цьому вони отримують видіння незрозумілих їх подій. Під час цієї операції загін Скволла дізнається, що Сейфер прагне замінити Едею. При сутичці з чаклунокю Скволл зазнає удару від Едеї крижаним уламком.

Групу Скволла ув'язнюють, Едея знищує Трабійський Сад ракетою і готується атакувати Баламбський. Селфі затримує запуск наступної ракети, поки команда Скволла повертається до школи. Вони трансформують будівлю в її літаючу форму, але Баламбська школа врізається в міські доки. Поки школу ремонтують, Галбадія вторгається в місто в пошуках дівчини на ім'я Еллоне. Дівчина зізнається команді, що вона надсилала Скволлу та його команду видіння подій, які сталися 17 років тому, щоб змінити історію. Зрештою Еллоне тікає до технологічної наддержави Естари.

Скволл переживає через своє кар'єрне підвищення та закоханість у Ріноа. Згодом він та його товариші дізнаються, що вони, разом із Сейфером та Еллоною, виросли в дитячому будинку, яким керувала Едеа. Вони втратили спогади через використання сил Вартових, за винятком Ірвіна, який їх не використовував. Сід та Едеа створили Сади та SeeD для протистояння чаклункам. Сили Баламба перемагають галбадську армію, очолювану Сейфером, на борту Галбадського Саду, переведеного в мобільний режим. Едеа зазнає поразки від SeeD, але група дізнається, що ця чаклунка була лише маріонеткою Ультимеції, що планувала використати Еллону. Ультимеція передає свої сили Ріноа, яка впадає у кому. Едеа виживає, а Скволл вирушає до Естари, щоб знайти Еллону, вірячи, що вона може врятувати Ріноа.

Поки Ріноа лікується на космічній станції Естари, Ультимеція маніпулює нею, щоб звільнити з гробниці скам'яніле тіло чаклунки Адель. Потім Ультимеція наказує Сейферу активувати вежу «Місячна Пандора», що провокує «Місячний плач». Монстри з Місяця атакують планету, спричиняючи численні жертви, а небо стає червоним. Обравши Адель своєю наступною маріонеткою, Ультимеція залишає Ріноа у відкритому космосі. Скволл рятує її, і вони повертаються на планету на покинутому космічному кораблі.

Після приземлення група зустрічає президента Естари, Лагуну. Той розкриває план Ультимеції застосувати «стиснення часу», яким чаклунка стичне час і простір у сингулярність, аби створити Всесвіт заново та уникнути здійснення пророцтва про її загибель від «Легендарного SeeD». Доктор Одін пропонує дозволити Ультимеції почати цей процес. Тоді Еллона могла б скористатися ним для відправити SeeD у далеке майбутнє — до рідного часу Ультимеції. Загін Скволла перемагає Сейфера, рятує Еллону та вбиває Адель. Ультимеція бере під контроль Ріноа та починає «стиснення часу» за допомогою З'єднувальної Машини, створеної Одіном на основі природної здатності Еллоне переміщувати свою свідомість. Еллона відправляє групу Скволла в еру Ультимеції, де чаклунка зазнає поразки в запеклій битві. Скволл та вмираюча Ультимеція подорожують назад у часі, де Ультимеція передає свої сили Едеї, а Скволл зустрічає самого себе в дитинстві і пропонує Едеї створити Сади та SeeD, таким чином створюючи ту реальність, із якої прибув. Потім Скволл губиться в часі та починає забувати Ріноа.

Ріноа знаходить Скволла, і пара повертається до свого часу. Сейфер возз'єднується зі своїми супутниками, Лагуна та Еллоне відвідують могилу Рейна, а SeeD святкують свою перемогу в Саду Баламба. Скволл та Ріноа цілуються під місячним світлом.

Посилання

Офіційні сайти

• Офіційний сайт гри [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)

Профільні ресурси

• Керівництва та проходження на IGN