Shastasaurus
| Shastasaurus | |
|---|---|
 | |
| Частковий череп Shastasaurus pacificus (UCMP 9017) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | †Іхтіозаври (Ichthyosauria) |
| Підряд: | †Longipinnati |
| Node: | †Merriamosauria |
| Родина: | †Shastasauridae Merriam, 1895 |
| Рід: | †Shastasaurus Merriam, 1895 |
| Типовий вид | |
| †Shastasaurus pacificus Merriam, 1895[2] | |
| Види | |
|
†S. pacificus | |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Shastasaurus | |
Shastasaurus (досл. «ящір гори Шаста») — рід іхтіозаврів із середнього та пізнього тріасу, одна з найбільших відомих морських рептилій, що коли-небудь жила (S. sikanniensis)[3]. Зразки були знайдені в США (S. pacificus), Канаді (S. sikanniensis) та Китаї (S. liangae)[4].
S. sikanniensis міг досягати приблизно 21 м у довжину[5]. Для Shastasaurus характерна відносно коротка морда і дуже велика кількість хребців (близько 200 у S. liangae).
Шастазавр жив у пізньому тріасовому періоді. Типовий вид, Shastasaurus pacificus, відомий з Каліфорнії — назва Shastasaurus безпосередньо посилається на округ Шаста, Північна Каліфорнія, де був знайдений типовий зразок[2]. S. pacificus був іхтіозавром середнього розміру, довжиною понад 7 метрів[6].
Другий можливий вид шастазавра, S. sikanniensis, відомий з формації Пардонет у Британській Колумбії й датується серединою норію (близько 210 мільйонів років тому)[5]. Для порівняння, S. sikanniensis був одним з найбільших відомих іхтіозаврів, близьким за розмірами на сучасних китоподібних, довжиною до 21 метра і вагою 81,5 тонни[7].
Шастазавр був високоспеціалізованим і значно відрізнявся від інших іхтіозаврів. Він мав дуже стрункий профіль. S. sikanniensis мав грудну клітку глибиною трохи менше 2 метрів, попри розмах понад 7-метровий розмах плавників[5]. З його незвично короткою (порівняно з більшістю іхтіозаврів), беззубою мордою, було висунуто припущення, що шастазавр був хижаком, який харчувався шляхом всмоктування (займав подібну екологічну нішу, як сучасні дзьоборилові), полюючи переважно на м'якотілих головоногих[8][9]. Однак сучасні дослідження показують, що щелепи іхтіозаврів роду Shastasaurus не відповідають цьому профілю харчування, оскільки їхні короткі та вузькі під'язикові кістки не придатні для витримування ударних сил, необхідних для такого способу харчування[10], а також оскільки деякі види, такі як Shonisaurus, мали міцні хижі зуби, а в їхньому шлунку були знайдені хребці та мушлі молюсків[11][12].
Невідомо, чи мав Shastasaurus спинний плавець, проте, менший, більш примітивний іхтіозавр Mixosaurus його мав[13]. Верхня частина хвоста, ймовірно, була набагато менш розвиненою, ніж «акулячі» хвости у пізніших видів[14].
Зразок S. sikanniensis, Королівський музей Тіррелла
Порівняння видів роду
- ↑ †Shastasaurus Merriam 1895 (ichthyosaur). Paleobiology Database. Fossilworks. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- 1 2 Merriam, John C. (1895). On some Reptilian Remains from the Triassic of Northern California. American Journal of Science. 50 (295): 55.
- ↑ Hilton, Richard P., Dinosaurs and Other Mesozoic Animals of California, University of California Press, Berkeley 2003 ISBN 0-520-23315-8, at pages 90-91.
- ↑ Shang Qing-Hua, Li Chun (2009). On the occurrence of the ichthyosaur Shastasaurus in the Guanling Biota (Late Triassic), Guizhou, China (PDF). Vertebrata PalAsiatica. 47 (3): 178—193. Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2020. Процитовано 1 травня 2022.
- 1 2 3 Nicholls, Elizabeth L.; Manabe, Makoto (2004). Giant ichthyosaurs of the Triassic—a new species of Shonisaurus from the Pardonet Formation (Norian: Late Triassic) of British Columbia. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). 24 (4): 838—849. doi:10.1671/0272-4634(2004)024[0838:GIOTTN]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634.
- ↑ Maisch, Michael W.; Matzke, Andreas T. (2000). The Ichthyosauria. Stuttgarter Beiträge zur Naturkunde: Serie B. 298: 1—159.
- ↑ Sander, P. Martin; Griebeler, Eva Maria; Klein, Nicole; Juarbe, Jorge Velez; Wintrich, Tanja; Revell, Liam J.; Schmitz, Lars (2021). Early giant reveals faster evolution of large body size in ichthyosaurs than in cetaceans. Science (англ.). 374 (6575). doi:10.1126/science.abf5787. ISSN 0036-8075.
- ↑ Sander, P. Martin; Chen, Xiaohong; Cheng, Long; Wang, Xiaofeng (2011). Claessens, Leon (ред.). Short-Snouted Toothless Ichthyosaur from China Suggests Late Triassic Diversification of Suction Feeding Ichthyosaurs. PLoS ONE (англ.). 6 (5): e19480. doi:10.1371/journal.pone.0019480. ISSN 1932-6203. PMC 3100301. PMID 21625429.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Black, Riley (25 травня 2011). Slurp! The Marine Reptile Shastasaurus Was a Suction Feeder. Smithsonian Magazine (англ.).
- ↑ Motani, Ryosuke; Ji, Cheng; Tomita, Taketeru; Kelley, Neil; Maxwell, Erin; Jiang, Da-yong; Sander, Paul Martin (11 грудня 2013). Dodson, Peter (ред.). Absence of Suction Feeding Ichthyosaurs and Its Implications for Triassic Mesopelagic Paleoecology. PLoS ONE (англ.). 8 (12): e66075. doi:10.1371/journal.pone.0066075. ISSN 1932-6203. PMC 3859474. PMID 24348983.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Kelley, Neil P.; Irmis, Randall B.; dePolo, Paige E.; Noble, Paula J.; Montague-Judd, Danielle; Little, Holly; Blundell, Jon; Rasmussen, Cornelia; Percival, Lawrence M.E. (2022). Grouping behavior in a Triassic marine apex predator. Current Biology (англ.). 32 (24): 5398–5405.e3. doi:10.1016/j.cub.2022.11.005.
- ↑ Druckenmiller, Patrick S.; Kelley, Neil; Whalen, Michael T.; Mcroberts, Christopher; Carter, Joseph G. (2014). An Upper Triassic (Norian) ichthyosaur (Reptilia, Ichthyopterygia) from northern Alaska and dietary insight based on gut contents. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). 34 (6): 1460—1465. doi:10.1080/02724634.2014.866573. ISSN 0272-4634.
- ↑ Renesto, Silvio; Dal Sasso, Cristiano; Fogliazza, Fabio; Ragni, Cinzia (2020). New findings reveal that the middle Triassic ichthyosaur Mixosaurus cornalianus is the oldest amniote with a dorsal fin. Acta Palaeontologica Polonica. 65. doi:10.4202/app.00731.2020.
- ↑ Wallace, David Rains (2008). Neptune's Ark: From Ichthyosaurs to Orcas (англ.) (вид. перше). Berkeley: University of California Press. с. 282. ISBN 978-0-520-25814-3.
